Проблема батьків та дітей належить до вічних проблем людства. Щоправда,
трактується в різні віки вона по-різному. І це зрозуміло: нові люди,
нові соціальні умови життя — то й різні проблеми. І. С. Нечуй-Левицький у
своїй повісті «Кайдашева сім'я» порушує проблему батьків на зламному
етапі нашої історії — кріпацтва і феодалізму.
Щойно скасували кріпацтво, всі отримали волю, і не завжди, на
мою думку, вміли і знали, як жити по-новому. Та й нового й волі хотілось
у всьому.
Сім'я Кайдашів з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького — це
типова селянська родина, яка намагалася жити в нових умовах, умовах
пореформеного села початку другої половини XIX століття. Письменник
створив реалістичні образи двох поколінь Кайдашів, наділивши їх типовими
рисами характеру дрібних власників. Старі Кайдаші — люди працьовиті,
але часів панщини, коли змушені були у всьому коритися панові та
батькам. Своїх дітей вони теж виховали працьовитими, але ті вже не
хочуть коритися батьківській владі — і в цьому одна з проблем батьків і
дітей Кайдашів.
Хочуть діти бути й самостійними від батьків, які, на мою думку,
через свій світогляд не зуміли дати дітям незалежно жити і працювати в
родині. Взагалі ці побутові непорозуміння і зараз є в кожній родині, і
потрібно до них ставитися з розумінням. А Омелько Кайдаш і його дружина
Маруся весь вік робили те, що своїм синам і невісткам наказували, що й
привело до ненависті в родині. І це друга важлива проблема між дітьми і
батьками.
Я вважаю, що ні старим, ні молодим не вистачило мудрості,
культури поведінки, щоб жити за загальнолюдськими цінностями. Бо в
сварливій родині виростуть і сварливі діти. У родині, в якій батьки
дітей не поважають, діти теж підростуть і чинитимуть так само. Мабуть,
тому і живуть серед нас, на жаль, деякі «кайдашеві звички».