Я погоджуюся з цим твердженням. Бо дійсно, за своїми словами ми повинні дуже пильно стежити. Цьому нас вчить саме життя. Найпростіший приклад, який я більш ніж впевнена, що, нажаль, втілювався в життя в більшості з нас, якщо не в кожного: буває, що приходиш зі школи, а настрою немає зовсім(наприклад: отримав погану оцінку, посварився з друзями і тд. ), а тут ще й мама зі своїми вічними питаннями:"що сталося? чому засмучена?" й тоді просто не витримуєш й починаєш кричати на маму, або просто й грубо кажеш :"відчепись". Звісно, мама пробачить, бо це найрідніша людина, яка нас дуже любить, але коли ти плюєш людині в душу - це не гарно. Ображати людину, що тебе любить - це не зовсім по-людськи, тебе постійно буде мучити совість, навіть якщо т просила пробачення.
Тому, не треба слухатися своїх неконтрольованих емоцій, а завжди й з усіма, особливо дорогими для нас людьми бути чемними й слідкувати за тим, що ми кажемо.