Ще з дитинства я любив(любила) їздити до бабусі в село. Там дуже красиво,а найголовне,є сосноий ліс. Він манить мене своїм ароматом та неописаною красою. Високі стрункі сосни похилили свої гілки до самої землі,немов манять до себе на руки. Підійшовши,можна на всі груди вдихнути цей чарівний аромал,торкнутися колючого гілля,та підняши повіки в гору зрозуміти,стільки років знадобилося цим красуням,аби так вирости. Сосновий ліс-це незвична атмосфера,це чисте ароматне повітря,яке назавжди залишаеться у свідомості,та манить до себе.