Героїчні події Полтавської битви увічнені в архітектурі самого міста. Такою історичною родзинкою є центр Полтави. Спостережливий мандрівник обов'язково помітить, що ансамбль Круглої площі з пам'ятником Слави - скромна копія Палацової площі Санкт-Петербурга з Олександрійською колоною Монферрана. Правда, замість одноманітної петербурзької бруківки навколо пам'ятника в Полтаві буяє зеленню прекрасний парк. Але спостережливе око все-таки не помиляється. Справді, цей унікальний всесвітньовідомий ансамбль був побудований кращими зодчими як "малий Петербург" на честь 100-літнього ювілею Полтавської битви. Історики переказують, що неподалік від місця, де перебуває монумент, в 1709 році мала місце зустріч Петра Й із захисниками Полтави. Ініціатором будівництва пам'ятника «Слави» став перший малоросійський генерал-губернатор князь Олексій Куракін. Пізніше, за наказом імператора Миколи II, навколо пам'ятника був закладений сквер, що перетворився в гарний Корпусний парк, і який у цей час є улюбленим місцем відпочинку полтавців і гостей міста. Від його центру, де велично піднімається пам'ятник Слави, радіально розходяться широкі паркові алеї, які плавно переходять у вулиці. Земля натхнення Протягом багатьох століть свого існування Полтава вносила вагомий внесок в українську та світову художню скарбницю. Із цим містом зв'язані життя й творчість відомих поетів, художників, композиторів, учених. Тут зароджувалися таланти, ідеї, проекти, події, реалізація яких вплинула на розвиток української й всесвітньої історії XIX - XX ст. Творчий геній полтавця Івана Котляревського подарував Україні власну літературнумову і поклав початок новій українській літературі. В українських Афінах, як називали тоді Полтаву, училися й формували свій майбутній творчий геній математик Михайло Остроградський, письменники Леонід Глібов, Михайло Старицький і Микола Гоголь, учений і суспільний діяч Микола Драгоманов й ін. Тут оселилися або періодично працювали такі видатні інтелектуали, як Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Володимир Короленко, Володимир Вернадський, Микола Вавилов і Микола Скліфосовський, Марко Кропивницький, Микола Лисенко й багато інших. Турботливі полтавці зберігають пам'ять про їх для майбутніх поколінь. У Полтаві чимало музеїв видатних діячів літератури й медицини: музей - садиба Котляревського, літературно-меморіальний музей Котляревського; меморіальний музей Володимира Короленка; меморіальний музей Панаса Мирного; меморіальний музей Скліфосовського й т.д. Кухня Кожна держава має перлину у своїй кулінарії, що є невід'ємною частиною світової кухні. Японія, наприклад, внесла у світову кухня своє відоме рибне блюдо суші, Італія – піцу й макарони, Росія – щи, Китай – рисові коржі, Україна – борщ, вареники й, звичайно, полтавські галушки. Одним з аспектів, завдяки якому Полтава відома на всю Україну, а також у країнах ближнього зарубіжжя, є споконвіку полтавський шедевр кулінарного мистецтва – полтавські галушки. Полтавські галушки за способом приготування трохи схожі на всесвітньо відомі вареники, хоча досить відрізняються від своїх борошняних колег. У Полтаві готовлять більше десяти видів галушок: галушки зі свинини, галушки з печінкою, галушки зі шкварками й т.д. Більше того, у Полтаві встановлений пам'ятник «Полтавській галушці», що символізує добробут і благополуччя родини, і який має вигляд великої глибокої тарілки з готовими до вживання 12-ма галушками й ложкою на спеціальному постаменті. Про полтавців Полтавці завжди славилися своєю гостинністю. "Чим багаті, тим і раді", - повторюють господарки гостям, ставлячи на стіл усе, що в будинку є смачного.Найніжніші полтавські галушки - гостеві, найщиріші побажання - йому, найдзвінкіші пісні - теж. "Хай в Вас, і в нас все буде гаразд" - такі пісенні рядки найчастіше лунають у цьому краї... І ви теж хочете їх почути?... Тоді приїдьте, не пошкодуєте. Полтавки зачарували тирана Досліджуючи біографію Гітлера, видатний історик В'ячеслав Швець прочитав масу літератури й історичних документів. На жаль, з них можна було почерпнути тільки те, що вже знають усі. Звичайно, багато чого міг би розповісти людина, котра знала Гітлера особисто, але нікого з тих, хто був знайомий з Адольфом Шикльгрубером, уже немає серед живих. Але от увага пана Швеця привернув щоденник юриста при ставці фюрера — Генрі Пікера. Українською мовою ця книга ще не видавалася, але пан Швець дістав російський варіант. Читати книгу було надзвичайно цікаво. У ній описані звички Гітлера, його оточення, розмови, які він вів за столом. Гітлер був уражений багатством і красою українських земель. Завдяки операції, успішно проведеної 28 травня 1942 року під Харковом, він був упевнений, що Україна назавжди стала частиною Німеччини. На захопленій території планувалося знищити всі навчальні заклади, крім початкових шкіл, розстріляти інтелігенцію, зробити все, щоб перетворити людей на худобу.Далі...