Тут міста, країни, скелі,
Океани і пустелі,
Гори, ріки і моря –
Мандрувати буду я!
Щоб по світу мандрувати,
Не виходжу я із хати,
Не сідаю у автобус,
А беру у руки …
(Глобус)
Стоїть корито,
Повне води налите.
(Ставок)
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Мию, мию без жалю,
Мию там, де брудно.
А купатись не люблю.
Бо від того худну.
(Мило.)
Іде, співає, степи, луги квітом квітчає. Коли це буває?
(Весною.)
Сонце пече, липа цвіте, жито доспіває, коли це буває?
(Влітку.)
Голі поля, мокра земля, дощ поливає, коли це буває?
(Восени.)
Лід на річках, сніг на полях, віхола гуляє, коли це буває?
(Взимку.)
На сметану, масло, сир
Нам воно згодиться.
І корисне, і смачне,
Тече, як водиця.
Колір в нього, наче сніг,
Пригощу їм вас усіх!
(Молоко)
Хтось відкрив на небі душ,
Повно на землі калюж.
І на нас водиця л’ється.
Як це явище зоветься?
(Дощ)
Щось на небі гуркотить,
Наче звір страшний летить.
Сильний дощ на землю л’ється,
Звір у руки не дається.
Очі світяться яскраво –
Всі у дім тікайте жваво!
(Грім та блискавка)
Я маленький і кругленький,
На одежі я завжди,
Мене в петлю продівають
Сто разів туди – сюди.
(Ґудзик)
Є у мене річ важлива:
Не страшні ні дощ, ні злива.
Її розкрию над собою,
І не замочить дощ водою!
(Парасолька)
Металева та тоненька,
Мною сукню шиє ненька.
В мене тулуб є і вушко,
Я із голкою подружка.
(Голка)
В мене є три кольори,
Всі для діла, не для гри.
Пішохди й водії
Знають правила мої.
Коли колір я міняю –
Тих чи інших зупиняю.
(Світлофор)
І ввечорі, і зранку
Вартую я на ґанку.
Не кусаю, не гарчу,
В дім чужих не пропущу.
(Замок)