Як я ставлюся до тих хто цурається свого роду, свого народу
Я вважаю, що ті, хто цурається свого роду, свого народу - нещасні люди. Вони наче дерева без коріння. Як то перекати-поле, що котиться куди вітер повіє. Адже кожна людина не з'явилася на цей світ з незвідки. Всі ми - нащадки наших пращурів, остання ланка довгого ланцюга поколінь. А якщо людина не цінує свого роду, то вона самотня і нещасна, хоча й не усвідомлює цього. Тому мені шкода цих людей. Шкода, що вони не розуміють того, чого самі себе позбавляють.