Чи є почуття більш світле й ніжне, ніж любов до матері? Чи є в людини друг, вірніший та відданіший за рідну матір?
Мама завжди, з самого дитинства, поруч, добра, ласкава,
привітна. Це вона годує й пестить немовля, піклується про нього ще до
його народження, потім вчить дитину розмовляти, читати, писати. Це вона
більше за всіх хвилюється, коли дитина йде до школи — чи все буде добре,
чи даватимуться науки, чи не ображатимуть однокласники? Це вона
допомагає і словом, і ділом — і у шкільні роки, і згодом, своїй уже
дорослій дитині. їй можна про все розповісти, вона зрозуміє й дасть
добру пораду. Будь-якою радістю, досягненням своїм прагнеш поділитися з
матусею. А у хвилини горя та болю ти знову, як і колись, біжиш до неї,
щоб вона пожаліла, поцілувала та приголубила. І тоді здаються незначними
всі негаразди — мама поруч, тож усе буде якнайкраще.
І коли бачиш мамині сльози, які проливаються, може, й не
з твоєї вини, хочеться пригорнути її, обійняти і заспокоїти, зробити
так, щоб вона ніколи більше не журилася. Адже мама — єдина в світі.
Нема нікого, дорожчого за рідну матір. І хочеться показувати мамі свою любов, свою вдячність знов і знов.