Одного разу пішов Оверко до лісу та й хотів лози назбирати, аж дивиться, а в затінку дуба молода осичка росте. Підійшов він і подумав, а зрубаю я цього дерева. Воно ж все одно нікому не потрібно. А осика каже:" Не треба, я рости хочу!". Подумав Оверко і повернувся додому. Розказав матері, а та йому відповідає:" Що ти за дурниці мелеш? Як це, осика балакає? Нісенітнеці." Послала вона його деревце те зрубати. Попросив він вибачення і вирубав її. "Як жаль... я тепер загину" тільки й мовила осика...