Дивлюсь на зелений килим, що простелила під мої ноги весна, і думаю про те, що ось-ось іще трішечки — і світло-зелена травичка набереться соків земних, стане насичено-зеленою. А зовсім скоро засмагне під палючим сонячним промінням і змінить зелене вбрання на яскраво-жовте, а пізніше — на темно- брунатне. Зимові ж холоди поховають її під землею.Так і наше швидкоплинне життя. Спочатку виграє всіма кольорами веселки, а потім поступово тьмяніє й згасає. І якщо зеленавий килим щороку оживає навесні, то людському життю не дано воскреснути. Проте залишається пам’ять. Якою вона буде, залежить від того, як проживемо ми своє життя, яким змістом наповнимо сторінки книги свого буття.Так, життя людини коротке, проте є перевірений спосіб продовжити його, залишивши по собі глибокий слід. Слід, яким будуть іти нащадки, продовжуючи історію славного роду. Тож про який спосіб ідеться? Той, що секрети його відкриті природою від народження кожного з нас, — бажання творити добро. Творити його в необмеженій кількості, бо добра не буває багато. Творити за будь-яких умов і повсякчас. Олександр Довженко закликає нас творити добро, бо як ніхто інший розуміє, що тільки добро робить людину Людиною, а її життя не легковажним та безглуздим, а глибоко осмисленим та змістовним.Де ж шукати джерела добра? Володимир Мономах у своєму «Повчанні» писав: «Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо єсть се початок всякому добру». Тож, на думку мудреця, тільки глибоко духовна людина, що життєвим орієнтиром своїм обрала віру, здатна творити добро. І з цим не можна не погодитись. Адже наші пращури з діда-прадіда були християнами, захищали свою віру від зазіхань чужинців, а значить — відстоювали й світлі ідеали добра. Добра, що ніколи не постаріє, бо не старіє звичка допомагати одне одному, виявляти милосердя до хворих та бідних, з повагою ставитися до батьків та людей похилого віку, захищати братів наших менших та увесь навколишній світ від зла та несправедливості. Добро для людської душі — це своєрідне добриво. Воно не тільки зміцнює духовно саму людину, а й додає неабияких сил і усім, хто її оточує. А добрі вчинки, які робить людина протягом усього свого життя, немов цеглинки, без яких годі й уявити собі закінчену вишукану споруду.