Якось, під дверима нашої квартири сиділо маленьке кошеня.
Воно було голодне, змерзле і дуже налякане.
Батьки пожаліли кошеня і дозволили йому залишитися жити у нас.
Кошеня виявилося дівчинкою.
Ми назвали її Міккі.
Вона виросла і стала дуже гарною! У Міккі довге чорне хутро, яскраві жовті очі і крихітна біла плямка на підборідді.
Я дуже люблю нашу Міккі! Вона лагідна, ніжна, грайлива, з нею ніколи не буває сумно.
Не уявляю свого життя без нашой Міккі!