У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу
заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті
умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду
ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена
родини! А коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене
дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. З того дня в
мене оселилася кішечка. Згодом вона перетворилася на красиву дорослу
кішку, стала мамою, бабусею. Тепер я дивлюся на її онуків, що живуть по
сусідству, і згадую їхню бабусю в дитинстві. Хоч вона вже й доросла,
однак, коли розіграється, стрімголов бігає по квартирі, ганяється за
іграшковою мишкою. Любить стрибати високо, просить погратися з нею: сяде
біля дверей і нявкає, то на мене гляне, то на двері. Це означає: треба
підійти, постукати по дверях вище, а вона постарається туди доплигнути.
У кожної тварини, як і в людини, свій характер. Характер моєї
улюблениці лагідний, вона розумна, легко піддається навчанню, допитлива.
Коли наповняється ванна водою, сяде на грати і дивиться довго на воду,
немов намагається щось зрозуміти. Є в неї одна чудова якість — вона дуже
чуйна. Якщо чує розмову на підвищених тонах, миттю мчиться, зупиняється
на порозі й уважно оцінює обстановку. Визначивши «агресора», підбігає
до нього і злегка кусає за ногу.
Нехай кажуть, що друг людини — собака, але я упевнена, що моя кішка —
кращий друг, який ніколи мене не залишить у біді, буде захищати всіма
силами й радіти разом зі мною. У спілкуванні зі мною вона виявляє ті
почуття, що я марно очікувала від багатьох людей: відданість,
безкорисливу любов, безмірну подяку лише за сам факт мого існування.
Моя кішка майже не змінилася зовні. Іноді ми сідаємо з нею вдвох і
починаємо згадувати той день, коли вперше зустрілися. Може, про це
згадую лише я? А вона думає про своє? Але в її очах я бачу увагу і
турботу. Щороку ми відзначаємо день нашої зустрічі. Я обов’язково пригощаю її
чим-небудь смачненьким. Цього року ми відзначили цей день уже вшосте.