В українському фольклорі, як ні в якому іншому, символ калини зустрічається дуже часто. Це зумовлено ареалом поширення калини й тим значенням, якого вона набула в уяві народу. Символ калини – один із найдавніших рослинних символів, символів життя, крові, вогню. Деякі дослідники пов’язують саме слово “калина” із сонцем, жаром, паланням. Так, О. Потебня поєднує його (на основі постійних епітетів) із розжарюванням, що звучало в старослов’янській мові як “калить”, “раскалять”1. Виокремлюючи слова “дівчина”, “красна”, “калина” за єдністю основного уявлення про вогонь – світло (начало, яке разом із водою породжує світ), О. Потебня зауважує, що калина стала символом дівчини з тієї ж причини, що й дівчина називалась “красною”.
Калина часто виступає як древо світове, на вершечку якого птахи їдять ягоди. Дерево це пов’язує світ мертвих зі світом живих.