Що уявляю я, коли кажуть "чорнолісся"
А вам відомо,що таке чорнолісся? Я про це нічого не знала. Якось натрапила у книзі на це слово, і від нього війнуло якоюсь таємницею, пригадалися казки, легенди, пов'язані з лісами. я відкрила словник і прочитала "чорнолісся, чорноліс-листяний ліс". Але чому ліс чорний? Я згадала наші літні прогулянки в дальній ліс. Він розпочинався за селом, де ми відпочивали у бабусі.
У цьому лісі росли переважно дуби, так би мовити, мали перевагу перед усіма іншими деревами. Як розповідала нам бабуся Ганна Петрівна, там було багато вікових дерев.Ми зайшли у хащі.Крони дерев щільно змикалися. Біля моїх ніг безстрашно прослизнув вуж. День був сонячний, безхмарний, але тут я почувала себе, наче у бабусиному погребі, куди спускалася у полуденну спеку попити холодного молока. Думками я начебто гортала сторінки словника, звертала увагу на такі слова, як "бурелом", "вітролом", "сушняк". Відразу ж уявила собі бурю, що повалила чимало дерев. вигляд таких дерев був сумний. похмурий. Пригадалося слово "глушина". Дійсно, це було глухе місце у лісі, справжня лісова глушина. Її оживлювали далекий голос зозулі, таємничий дріб дятла, дзвінкі перегуки птахів, назв яких я не знала.
А коли ми вийшли з лісової прохолоди на просіку-вузьку дорогу в лісі,-навіть примружилися від сонця,що раптово, несподівано ударило в очі. Дійсно, чорнолісся, подумала я.