Коли б я раптом, як у казці, став директором школи, у ній відбулися б великі зміни. По-перше, я б звільнив всіх вчителів, які не вміють спілкуватися з учнями без окриків. Взяв би на роботу багато нових викладачів - молодих, цікавих, які вміють по-новому подати уже відомий матеріал. А заробітну платню я б вчителям підняв - це робота шкідлива, вона вимагає міцних нервів, часу, адже ми, учні, далеко не цукор. Та і неможливо довго і добре працювати на одному ентузіазмі.
Ще я б видав указ, аби в класах було не більше п'ятнадцяти чоловік. А класи набирав би за інтересами: одні поглиблено вивчають історію, другі - математику, треті - літературу. Тоді й дітям було б учитися набагато цікавіше.
Щоб учні серйозніше і відповідальніше ставились до навчання, я ввів би уроки, котрі мали б готувати і проводити самі учні.
Багато чого в школі я б переобладнав або звів заново: поставив би в класах комп'ютери, збудував басейн, гарний спортзал з тренажерами, посадив перед школою сад.
Порушників дисципліни та інших винуватців відправляв би на роботу по школі: помити, прибрати, розчистити, відремонтувати. Тоді всім була б користь.
Багато можна було б перебудувати в нашій школі, але, на жаль, я не директор.
Можливо, наш теперішній директор школи погодився б з багатьма моїми мріями-новинками, але наяву він чомусь сам цього зробити не може.
І все ж мені хотілося б, щоб школи, коли я виросту, змінилися на краще, щоб вони справді стали другим домом для учнів і місцем престижної і цікавої роботи для вчителів.