Історія Білорусі у багато чьому схожа з українською. Велика Князівство Литовське - по суті білоруська держава, не дарма в середньовіччі нинішні білоруси називались "літвінами", а нинішні литовці - "жемайти". Це була одна з наймогутніших держав Східної Європи протягом 13-16 століття.
Але Лукашенко відразу після набуття посади відмінив історичний біл-червоно-білий прапор та "Пагоню" у якості гербу , повернувши символи радянською Білорусі. І офіційна історія базується на традиційній мурі про "три братских народа".
Великі білоруськи перемоги минулого (Грюнвальдска битва, Оршанська битва) замовчуються або не афішуються, замість цього пропонується "подвиг советского народа".
Сама білоруська мова дуже схожа з українською, спільна лексика за деякими дослідженнями складає 96%. Українська і білоруська мови ближче між собою, ніж наприклад діалекти німецької. Тому носій української мови без пролем розуміє носія білоруською і навпаки. Навіть більше, після невеличкої практики українець може без проблем читати білоруськомовну літературу.
Одніє з проблем розвитку білоруської мови є існування двох орфографій. З Вікіпедії :
Офіційна орфографія (т. з. Наркомівка) була під час радянської влади наближена до російської мови, однак саме цей варіант вивчають у школі, тому більшість людей знайома саме з ним. Останню реформу офіційного правопису було проведено 2007 року (згідно з нею, замісь Токіо и цяньшаньскі буде писатися Токіа і цяньшанскі).
Класична орфографія, або ж Тарашкевиця, ґрунтується на граматиці Броніслава Тарашкевича (видана в 1918 року, офіційно вживалася до 1933 року), й тому часто називається тарашкевицею. Її було кодифіковано 2005 року, одначе в документі є декілька неоднозначних рішень (наприклад, використання ў для передачі /w/ у запозиченнях, що створює винятки при використанні ў).