Словосполучення — повна група виразів, утворена за нормами
мови з двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою
синтаксично, яку використовують як лексично-семантичний матеріал
номінативної (знакової) функції в реченні й поза ним.
За зовнішньо-синтаксичними стосунками словосполучення поділяють на
підрядні, у яких одне слово завжди надрядне (панівне, підпорядкувальне,
означуване), інші — залежні, означувані (наприклад, висока хата, хати
села, писати листа). Надрядні слова словосполучень поділяються на:
субстантивні — безприйменникові (ріг хати) й прийменникові, ад'єктивні
(високий ростом), прономінальні (ми всі), нумеральні (п'ять вершників),
адвербіальні (дуже гарно) й вербальні (читати книжку), також кожне з них
має по 6 комбінаційних різновидів (наприклад, субстантивно-нумеральне
словосполучення: три яблука).
Найчастішими є субстантивні (субстантивно-субстантивні й
субстантивно-ад'єктивні: ріг хати, висока хата) й вербальні
словосполучення. Серед підрядних способів, крім загагально-реченнєвих
способів підрядно-синтаксичних зв'язків розрізняють: