Серед
жіночих образів, створених літературою давньої Русі, дружина
новгород-сіверського князя Ярославна посідає особливе місце.
Образ
її у творі місткий, узагальнений. Це і мати-вітчизна, яка послала захищати
рідну землю від ворога, що загрожував усім і кожному.
Це
водночас і глибоко ліричний образ жінки, втілення подружньої вірності,
моральної чистоти. Вкарбовується в пам’ять юна постать в Путивлі на забралі;
вся вона — жіноче чекання й тривога, вболівання і скорбота.
Як
відомо, література давньої Русі не знала відверто вигаданого героя, і Ярославна
— це історична особа, але разом з тим вона — художній образ, створений автором
«Слова…».
Ярославна
постає перед нами не як княгиня, а як звичайна руська жінка, що гаряче любить
свого чоловіка-воїна, свою батьківщину.
Образ Ярославни належить
до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі.
Великі людські почуття тонко підмічені і відтворені автором «Слова», витримали
випробування часом. Пройшовши крізь віки, Ярославна хвилює і сучасного читача
своєю моральною силою, благородством і чистотою.