- Привіт! - почала нашу телефонну розмову подруга. - Де ти зникла?! Не прийшла до школи. Дзвоню-поза мережею. Слухай, вже переживаю!
- Привіт... Вибач, що так вийшло, - почала я пояснювати.- Напевно, отруїлась, бо зранку мене дуже болів живіт. То я спала весь день. А мобільний був вимкнений.
- Ого! Чим? -переживала вона. - То вчорашня піца, може? Але я ж себе добре почуваю.
- Не уявляю,- сказала я чесно,-але мені вже значно краще. Майже не болить.
- Ну хоч це добре! Але ти - чудо. На рівному місці захворіла.
Я вирішила змінити тему:
- Сама злюсь, що так сталось...Краще розкажи, як там в школі?
Подруга зітхнула і розказала:
- Як завжди: написали контрольну, з хлопцями грали в карти на перерві. А...Хтось розбив вікно в корпусі молодших класів.
- Та ти що! Може, це наші, вони так небезпечно в футбол грають, -припустила я.
-Може, -погодилась подруга, -не признаються ж. Керівничка дуже кричала. Вона сьогодні взагалі без настрою. Так що ти багато не пропустила.
- Крім контрольної.
- Ага.
- Ну то напишу в вівторок... Думаю, наша дозволить. А що там з англійської на завтра, скажеш?- я вирішила спитати все.
- Текст той самий, -знуджено відповіла подруга, -тільки другий стовпчик. Слухай, а ти не хочеш пройтись? На півгодинки, не більше. Все тобі і розкажу, просто при мамі не хочу.
- Я за! В п'ятій біля магазину?-я уточнила.
- Так! То побачимось, вже одягаюсь!
- До зустрічі, па, -попрощалась я.
- Па!