Ось і прийшла жовтокоса красуня Осінь. Не так уже жарко гріє осіннє сонечко, та й вітерець набрався сил.
Осінь вкрила кольоровим килимом землю, що вже готується до зимового сну, позолотила дерева і кущі.
Згасло веселе барвисте лiто, i осiнь стала повноправною господаркою у лiсах, полях, на рiчках i ставках.
Ще ходить осiнь по опалiм листi, ще журавлиний ключ не вiдбринiв.
Сонце в сонних лiсах вii нiжно вiдкрило, а вiдлуння в горах день новий розбудило.
Землю огорта рожева тиша, вечiр опускаеться з небес, вiн сопiлку з очерету рiже i лунае тихий полонез.
До нас прийшла золота осiнь, але ми трошки сумуемо за лiтом... .
пливли багрові хмари в вишині і співала осінь весняні пісні. (М. Рил. )
Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський)) .
Осінь, осінь.. . Лист жовтіє
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
опадає з кленів листя.
Запахла осінь в'ялим тютюном, та яблуками, та тонким туманом.. .
Неба в'яне просинь, і мете, мете жовтокоса осінь листя золоте.