Лаврін – молодший з синів Кайдашів, якій був наділений досить
позитивними рисами. Хлопець був трудівником, лагідною та ніжною людиною.
Дуже позитивний та досить вродливий: «Лаврінове молоде довгасте лице
було рум’яне, веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво».
Нестерпне життя, зрештою, перетворює навіть цю світлу людину на чоловіка
сварливого та егоїстичного. Проте, як каже матір: «Лаврін хоч батька не
бив».
Мелашка – дружина цього позитивного чоловіка, дівчина з бідної
родини. Вона, як і її чоловік, наділена ніжністю, турботою, духовною
моральністю. Зовнішньо дівчина маленька та приваблива «Була невелика на
зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона
калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком». Життя у такій родині
для неї є дуже нестерпним. Щоденні сварки та бійки нівечать її тонку
душу. Вона жила хоч і в бідній родині, та її не вчили зневажливо
ставитись до старших. Зрештою, як і всі члени родини, вона втягується у сварки та бере в них участь: «І Мелашка підкидала сміття деркачем на Мотрину призьбу, на сіни, на вікна, аж шибки в вікнах дзвеніли, а що було мокре, те поприставало до стіни».