Вся I дiя трагедiï
представлена усього 5
пунктами плану,
хоча за обсягом займає
чимало сторiнок. Це
свiдчить, що I частина
твору, як i вся
трагедiя взагалi, має
неабияку iнтенсивну
внутрiшню дiю,
наповнену енергiєю
пошуку, думки,
почуттiв.
Пiдтвердженням цього
є цитатний план до
I дiï
“Нiч”.
Зразок цитатного плану
внутрiшньоï дiï (до
I дiï
трагедiï “Нiч”).
У фiлософiю я вник, До
краю всiх наук дiйшов
Уже i лiкар, i правник,
1.на нещастя, богослов…
Коментар. Фауст стає у
Гете символом
людини, котра
вiдчайдушно шукає сенс
буття. Початок
пошукiв
розчарування в
науках, якими вiн
оволодiв,
медицинi,
юриспруденцiï,
богослов'ï, фiлософiï.
2.Не можем знати ми
нiчого! Коментар.
Врештiрешт, Фауст
доходить
висновку, що
теоретичнi, книжнi
знання нiчого не вартi
в справжнiх
пошуках таємницi
людського буття.
3.Не вiрю я, що я щось
знаю, Не вмiю я людей
навчати…
Коментар. Крiм усього,
Фауст розчарувався у
власних здiбностях
пiзнання
свiту.
4.Томуто й почав я
ворожити,
Чи не одкриє духiв мiць
Менi одвiчних таємниць…
Коментар. Тому герой
вдається до ворожiння,
прагнучи вирватися iз
зачарованого кола
книжкових iстин.
5.Вiзьми цю книгу
чарiвну; Цей
Нострадамiв вiщий твiр
Тобi вiдкриє таïну.
Спiзнаєш ти
шляхи свiтил, Збагнеш
природи вiчний рух, I в
душу вступить повiнь
сил,
Коли промовить духу дух.
5.Природа безконечна! Де
ж, коли ж Знайду ту
грудь, що нею свiт
ти
поïш, I небо, й землю
все живиш?
Коментар. Фауст
натрапляє на знак
макрокосмосу i
розгублюється: у
всесвiтi немає точки
опору для пошуку
вiдповiдей. Безкiнечнiсть
Всесвiту сильнiша за
людськi можливостi.
6.Ти, Дух Землi, менi
рiднiший, Я став вiдразу
мов сильнiший…
Коментар. Але Дух Землi,
на який натрапляє
Фауст, не дає
вiдповiдi на питання, i
справжнє знання про
сутнiсть людського
буття залишається для
героя недосяжним.
7.Я подоба божа,
I не близький до тебе!
Коментар. Дух Землi
зникає, i на змiну йому
до Фауста приходить
його учень Вагнер. Вiн
схоласт i догматик повна
протилежнiсть Фаусту.
9…. Це йде мiй помiчник,
Докучливий сухий
влазливець!
У Фаустi Гете з самого
початку пiдкреслює
найважливiшi властивостi
людськоï натури:
незадоволенiсть
досягнутим i
спрямованiсть до
iдеалу. Розвиток
внутрiшнього сюжету у
творi зумовлений саме
таким ходом
думок автора. Це ж
визначає i особливостi
жанровоï природи
твору.