Леся Українка, видатна українська поетеса, із дитинства мріяла стати ...піаністкою. Вона бачила у музиці усе своє життя. Але музика стала для неї недосяжною через тяжку хворобу, яка переслідувала авторку ледь не з дитинства. Напевно, втрачена мрія — вже достатній привід зламатися і зневіритись. Чи привід шукати далі, самовдосконалюватись, боротись? Це та ситуація, коли особистий вибір людини (кому, зрештою, що до того, чи зневірилася б у житті ця молода дівчина, чи продовжила б шукати?) приніс неоціненно багато у культуру цілого народу. Музика була життям молодої дівчини. Коли мрія стала недосяжною, життя стаю музикою.
Іноді, читаючи вірші Лесі Українки, особливо це стосується любовної та пейзажної лірики, мені вчуваються внутрішні мелодії текстів... насправді тексти поетеси звучать не тільки в звичайному розумінні поетичної ритміки, а й звучать якоюсь іншою мелодією, дійсно схожою на справжні ноти.
Але не тільки краса лірики, не тільки сила духу письменниці робить її гідною захоплення. Хоча її цього було б більш ніж достатньо. Леся Українка — людина непересічної освіченості Вона чи не перша вивела українську літературу за межі
суто національного контексту: вона переспівала у своїх творах мотиви європейської літератури (зокрема образ Дон Жуана). Але переспівала на свій лад. Леся Українка перша заговорила про особливе місце жінки, особливу роль жінки, а головне — право жінки. На творчість, на самореалізацію, на силу. Особливо ж на силу. І зреалізувала це право на силу так, як, мабуть, ніхто до неї і довгі роки після неї. Увесь життєвий й творчий шлях Лесі Українки видається мені втіленням якоїсь неземної жіночної сили — сили слова, музики, людського духу. Сили боротися і не здаватися, сили боротися мудро, а не жорстоко. Сили боротися не тільки із зовнішнім ворогом, а й із внутрішньою слабкістю. Своєю ж.
Творчий спадок Лесі Українки неоціненний: філософська, соціальна, пейзажна, інтимна лірика, драми, переклади... Але мені здається, письменниця залишила нам ще одну спадщину, окрім творчої, яку не всі помічають, не всі говорять про неї: це спадщина власного прикладу, власної мудрості. Коли жінка стає сильною, зберігаючи всю красу і ніжність жінки. Або навіть не «стає сильною», бо це якось безособово, а робить себе сильною.
Проблеми, поставлені авторкою у її творчості, є вічними й глибинними. Кожен має знайти відповідь для себе. Питання, як виховати у собі внутрішню силу — питання гак само вічне. Його так само кожен має вирішити для себе сам. Але життєвий шлях Лесі Українки — неоціненний приклад вирішення цього питання.