Довкола стоїть тиша похмурого дня. Порожньою вулицею крокують поодинокі люди, закутавшись у плетиво своїх думок. Дерева, що не так давно ще були уквітчані багрянцем, стоять зовсім сумні і безлисті. Відшуміла тепла, погожа днина. Усе довкола змінило свій вигляд, готуючись до зимового сну. Місто здається монотонним, ніби на картині , намалованій простим олівцем. Здається, що ось-ось з неба упадуть дрібні прохолодні краплі, але дощ поки не бажає гостювати у нас. У таку погоду розумієш усю філософію осені: хочеться сидіти коло вікна з цікавою книжкою, розмірковуючи про прекрасне.