Мабуть, у кожного вдома є домашній улюбленець. В селі це не тільки улюбленці, але і невід’ємна частина домашнього господарства. Важко уявити подвір’я без собаки-сторожа… Так повелося в нас в селі, що собаки мають більшу повагу, ніж коти, мабуть через свою вірність, а котики завжди страждають через свій злодійський та лінькуватий характер..Тому в нас кожен собака мав особливе, яке тільки йому підходило, ім’я, а от коти були і є всі Мурчики…
Перший пес якого я пам’ятаю – це Барсік, світлий і кудлатий, він був дуже добрим та терплячим (особливо до нас, дітей), навіть не знаю, хто перший появився, я чи він…:)
Далі у нас був Кудлай, з яким пов’язано усе моє дитинство.
Кудлай був безмежно добрим…тому при його сторожуванні обікрали дідову комору…але Кудлай ніколи не пропускав можливість піти з нами на гриби, або пасти корови, і чомусь найбільшим ворогом Кудлая була корова КрАса)) На жаль на своєму 13-му собачому році життя він нас покинув…