1)Служба гнітила Замзу, він стримувався заради батьків, інакше вже давно пішов би з фірми. Було від чого тікати. Шеф викликав у героя переляк, який із часом перетворився на нав’язливу ідею — панічний страх запізнитись, зробити щось не так, не догодити. Ця ідея заволоділа свідомістю доброзичливого Замзи і поступово перетворила його на якийсь автомат. До того ж керуючий фірмою стверджував, що положення Грегора на роботі нестійке, а успіхи дуже незадовільні. Зрозуміло, що таке життя могло призвести до різного роду катаклізмів, навіть до руйнування природного стану речей, непередбачених змін та перетворень. Ось чому в житті Грегора Замзи настає втрата «дійсних і природних обставин».З усіх причин, що призвели героя до катастрофи, головна — соціальна. Перевтілення Грегора Замзи у величезну, небачену комаху завершило давній млявий процес роз’єднання родини, прихований у підводних течіях багаторічного життя, звело стіну між найріднішими людьми — сином і матір’ю з батьком, братом і сестрою. Але думка автора лине далі: у малому відтворюється велике — процес відчуження людини, нездатність зрозуміти іншого, простягнути йому рятівну руку.Ніхто з оточуючих не прагне допомогти Грегорові Замзі. Людина приречена в цій трагічній ситуації залишитися на самоті. Більше того, ця трагедія показала, що Грегор був самотнім і до цього, що родинні зв’язки були суто умовними і тоді, коли він утримував усю сім’ю. Замзу викинуто із суспільства і приречено на вічну самотність.
2) Коли рідні Грегора почали виносити речі з його кімнати і хотіли зняти портрет дами в хутрі, то Грегор почав відганяти їх . Він захищав його тому що це був його єдиний зв"язок зі старим життям,світом в якому він жив раніше.