Українська місячна ніч. Неможливо передати усю її красу. Чорнильна пляма глибокого неба, на якому розсипані маленькі крихти далеких зірок та світить жовтий ріг місяця, що здатні змусити найтонші струни душі грати тихим сумом та безмежною надією. Ночі на Вкраїні завжди були чарівні. Багато таємних зустрічей, шепітних розмов та обіцянок було прикрито під схроном місячної ночі.
Краса місячної ночі також знайшла відображення в українських піснях, як, наприклад, усім відома «Ніч яка місячна, зоряна, ясная…». Ця пісня на слова Михайла Старицького вже давно вважається народною, жодне свято не проходить без неї:
«Небо незміряне всипано зорями -Що то за божа краса! Перлами-зорями теж під тополямиГрає перлиста роса».
Милування красою української місячної ночі - складова не лише природи України, а культурний символ країни. Не варто забувати, що для цього доклав зусиль також відомий письменник Микола Гоголь, що завжди наголошував на виняткової ролі українських пейзажів загалом, а місячної ночі зокрема, для створення національного українського колориту, який, пронизуючи деякі його твори, змушує читача захоплюватись ним.
Українська ніч у всі часи була предметом захоплення не тільки звичайних українців та митців художнього слова, а й майстрів живопису. Картина «Місячна ніч на Дніпрі» вважається однією з найкращих серед полотен українського художника Архипа Куїнджі.
Майстерні штрихи складного живописного прийому, що використовував автор, підкреслюють велич небес, породжують відчуття осягнення безкінечності Всесвіту та глибинний зміст природи: спокій та гармонія. Чисельні атрибути пейзажу, зображені розмито та затемнено – вони лише доповнюють цю ідеальну мить свята української природи.
Така вона – українська місячна ніч. Символ українського національного колориту, оспіваний у мистецтві. Збережемо цій світлий образ для наступних поколінь, милуючись тим природнім даром, що в нас є.