Традиції шанування батьків в українській родині
Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Ніхто не має права бути безбатченком. У світі є батьки і діти. Рід людський складається з поколінь - це велика мудрість нашого буття. Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертність - в наступності поколінь. Багатства народної душі зберігаються в пам'яті, в серцях, у вчинках старших - твоїх дідів і батьків.
Шанування старших поколінь та повага до них - закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за нас. Вони намагаються передати нам свій досвід, свої знання. Треба пам'ятати, що сім'я - це не тільки батько й мати, але й ми - діти, наша поведінка, вчинки. Недарма говорять у народі: який батько, такий і син. Виховання починається саме із сім'ї. Батько - найстарший. Його слово було законом для всіх у родині. Він ніс відповідальність за кожного члена сім'ї. Мама, матуся, ненька.. . Це Берегиня роду людського. Вона дала нам життя. Увесь вік пестить і оберігає нас - своїх дітей. Коли ми виростаємо, то батьки наші не менш хвилюються за нас дорослих, ніж за малих. Бо у дітях - все життя батьків, їхні мрії, сподівання.
Обов'язок дітей - платити батькам за їхнє піклування, любов, відданість тим самим: піклуванням, любов'ю, відданістю.. .
Воля й слово старших - закон для всіх нас.