Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Вона завжди хвилювала і хвилює, чарувала і чарує людину. Шум голубої води, шепіт зелених дібров,спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це викликає дорогу серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю. Як донести цю красу до людини?
Учні 10 класу підтримали цю ініціативу. Вони вирішили посадити невеликий фруктовий сад.
Метою цього рішення є: довести всім людям, що природа - це краса, що створена руками самих людей; її потрібно берегти і любити, розвивати почуття відповідальносі за неї.
Природа нам – як рідний дім,
Вона усім – мати,
Щоб люд завжди був в домі тім,
Про це нам треба дбати.
Краси планети не зіпсуй-
Вона одна під небом.
Змайструй шпаківню,посади сад,
В природу із добром іди,вона тобі,як мати.
Хоч скільки б ти не жив на світі літ,
Та завжди викликає хвилювання
Оцей вишневий буйно пінний цвіт,
Рожеве яблуневе евітування
В зеленому мереживі листків.
Біля дороги гілку нахилю,
Пахучу гілку вишні ще з росою.
І схилю голову перед її чарівною красою.