Протягом тривалого часу наші предки складали твори
словесного мистецтва, коли ще не вміли писати. Століттями люди
передавали їх одне одному усно — із вуст в уста, із покоління в
покоління. Усна народна творчість, або фольклор (від
англійського folk-lore — народна мудрість, народне знання), — це твори,
які виникли в сиву давнину і передавалися в усній формі. До усної
народної творчості належать народні пісні, думи, казки, міфи, легенди,
перекази, байки тощо.
Справа в тому, що метою міфа є пізнання світу,
пояснення його явищ, а не повчання людей, як, наприклад, у казках та
прислів’ях. Але оскільки міфи для давніх греків втілювали в собі
релігійні уявлення, й історичні, й етичні правила, і філософські
міркування, то, звичайно, вони містять й елементи повчання.