кщо поглянути на державні гімни європейських країн, можна помітити у них деякі загальні тенденції. Велика частина текстів є зверненням до Бога, проханням благословити націю чи її головного представника (короля). Такими є, зокрема, гімни Великобританії, Латвії, Нідерландів, Сербії, Угорщини, Швейцарії. Часто в словах звучать заклики до боротьби — як в італійському, французькому, португальському, польському, румунському гімнах. У державних музичних символахАвстрії, Болгарії, Норвегії та Чехії оспівується краса рідної природи. Самі себе прославляють Іспанія, Росія та Білорусь, натомість у німецькому та бельгійському гімнах йдеться про закон та порядок. Унікальним прикладом возвеличення рідної мови є гімн Молдови.
Щодо музичних особливостей європейських гімнів, зокрема їх жанрових вирішень, то тут варіантів ще менше: або урочистий хорал, або помпезний марш — в залежності від тексту. Додатковими ознаками наділені лише обрані представники: польська Jeszcze Polska nie zginela має відчутний вплив мазурочних ритмів, а мелодії чеського та словацького творів пронизують слов’янські пісенні інтонації.
Здавалося б, у такий європейський контекст Гімн України не вписується: важко визначити, до якої групи його зарахувати. Але спробуємо розібратися. Про що йдеться у тексті нашого гімну? Він —пророцтво про щасливу долю, яку колись неодмінно матиме Україна. Коли вороги самоліквідуються, український народ реалізує свою найбільшу мрію і буде сам господарювати на своїй землі. Але за свободу, головну цінність нації, люди віддадуть усе, що мають.