Йшла мова Україною: лісами, полями, горами. Раптом в одному чарівному куточку почула сперечання птахів:
- Моя пісня найкраща, – каже соловейко – нею милуються всі. Вона приносить радість і насолоду.
- А моя не гірша. Її розуміють і люблять усі мої друзі. Я передаю піснею як радість, так і небезпеку, – хвалиться горобець.Довго слухала мова їх сперечання, а потім мовила:
- Як гарно ви співаєте! Я збагатилася звуками ваших пісень. Люди, розмовляючи, користуються вашими звуками, а мова вбирає в себе всі звуки природи.Більше горобчик та соловейко не сперечаються.