Ось декілька народних приказок в українському стилі:
«Голий до голого не позиваеться.» (Тобто йдеться про солідарність між роботящими
селянинами);
«Рідна земля і в жмені мила.» (Батьківщина – завжди залишається другою
ненькою.);
«На світі все знайдеш, крім рідної
матері.» (Ніхто і
ніколи маму не замінить);
«Чия відвага, того й перевага! » (Заклик бути сильним духом);
«Свій дім не ворог: коли прийдеш, то й прийме.» (Немає нічого ріднішого,
ніж своя хата);
«Син мій, а розум у нього свій.» (Має свою непохитну, власну думку);
«Від теплого слова і лід розмерзає.» (Заклик бути добрішими);
«Які мати та батько — таке й дитятко.» (Яблуко від яблуні…);
«Із своєї печі і дим не гіркий. На чужому полі не матимеш волі.» (Краще до
останнього стояти на своєму, проявляючи волю, ніж мовчати у золотих кайданах);
«Багатій не відає — як бідний обідає.» (Здебільшого вважалось, що усі багаті
люди - скупі);
«Доки багатий схудне, бідний з голоду опухне» (див. вище)