Багато громадян у нашому суспільстві вважає, що саме купка можновладців на чолі з Президентом має покращити життя в Україні. Але ж є речі, які залежать від кожного з нас. І я б хотіла жити в такій Україні, в якій ліфти не будуть обпльовані, стіни обмальовані, а смітники проігноровані. Де молодь буде поступатися місцем у транспорті і не буде «знайома» із чаркою та цигаркою. Де людина, яка на вулицях Донецька розмовляє українською, не буде викликати більше здивування, ніж та, яка говорить китайською. Я хочу таку Україну, в якій безкоштовна медицина не буде ностальгією радянського періоду, в якій батькам здібної дитини не доводилося б наймати репетитора, а кожна людина, звернувшись в судові інстанції, буде впевнена у справедливому рішенні. Я хочу, щоб наша країна була відомою у світі не Чорнобилем, а науковими відкриттями, спортивними досягненнями… Тож треба зробити все, аби наші діти писали твори не на тему «Україна, в якій я хочу жити», а «Чому я щасливий, що живу в Україні».