Надворі золота осінь. На стрункій самотній берізці грався з вітром малесенький золотий листочок. "Не лоскочи мене, -весело сміявся він,- я сьогодні недобре почуваюсь!" Та вітер не слухав і продовжував дражнитись. Листочку запаморочилось у голові. Він бачив, як вже падає додолу,але не міг заплючити очі.Раптом його підхопив вітерець і тихо промовив:"Не бійся." Разом вони дивились на неймовірні барви лісу, красу полів та садків. Ввечері вітер відніс друга-листочка до берізки. "Солодких снів, мій товаришу!"- сказав на прощання вітерець.