Прислів’я
Всякий двір хазяйським оком держиться.
У доброї господині і півень несеться.
Будуй хату з лободи, а в чужую не веди.
Най буде не пишно, аби затишно.
Найдорожчий скарб, як в родині лад.
Ґазду можна пізнати по дворі, а ґаздиню по коморі.
За рідний край життя віддай.
Батьківщина — всім матерям мати.
Учися в народу, бо не перейдеш і броду.
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Всяка пташка своє гніздо знає.
У своїй хаті і кутки помагають.
Заїдеш в чужину, то хоч і бородатий — а все сиротина.
Нема гіршої покути в ріднім краю носить пута.
У чужій сторонці навіть не звідти сходить сонце.
II
Друга шукай, а знайдеш - тримай.
Друзі пізнаються в біді.
Одяг кращий новий, а друг - старий
Нових друзів наживай, старих — не забувай.
Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти. Приятелів тьма, а друга нема.
Одна головешка і в печі гасне, а дві — і в полі горять. Коли помиляєшся, друг сперечається, а недруг підтакує. Погане товариство й доброго чоловіка зіпсує.
Щирий козак ззаду не нападає.
Згода будує, а незгода руйнує.
Краще переконувати словами, ніж кулаками.
Сварка до добра не доводить.
Громада — великий чоловік.
Сміливого і куля не бере.
III
Не дивись на чоловіка, а на його діло. Під лежачий камінь вода не тече. Маленька праця краща за велике неробство. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
На дерево дивись, як родить,
а на людину — як робить.
Роботящі руки гори вернуть.
Без роботи день роком стає.
З ним і на камені доробишся хліба.
Зробив діло — гуляй сміло.
Як дбаєш, так і маєш.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Косо, криво, аби живо.
Стук-грюк, аби з рук.
IV
Навчай інших — і сам навчишся. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. Голова не на те, щоб тільки кашкет носити. Що в молодості навчишся, то на старість
як знайдеш.
Хто багато читає, той багато знає. Око бачить далеко, а розум — ще далі. Людей питай, але й свій розум май. Письменного голова годує. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Не кажи — не вмію, а кажи — навчуся. Грамотний — видющий і на все тямущий. Одна розумна голова — добре, а дві — краще.
V
Так треба жити, щоб нікому зла не чинити.
Чужим добром не забагатієш.
Не міряй всіх на один аршин.
Шабля ранить голову, а слово — душу.
Добре ім'я — найкраще багатство.
Як «на», то чує, а як «дай», то глухий.
На голові закучерявилося, а в голові ще не орано.
Не смійся, братку, з чужого упадку.
Хіба помилиться та правду скаже.
У кого серце вовче, той їсть, кого хоче.
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
Злий плаче від заздрості, а добрий — від радості.
Лукавий чоловік словами любить,
а ділами губить.
Шануй старих — молоді тебе колись пошанують. Ніхто не знає, що його в житті чекає. Не говори, що знаєш, а знай, що говориш. Чужому лихові не смійся. У житті як на довгій ниві.
Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться. Чим розумний стидається, тим дурний величається. Святий та тихий, а сумління злодійське. Не всякі жарти бувають чогось варті. Тіло в злоті, а душа в болоті. У нього не розживешся і серед зими льоду.
Ти йому хліб, а він тобі — камінь.
Не все те золото, що блищить. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.
VI
Коли немає сили, то й світ немилий.
Хвороба нікого не красить.
Бережи одяг, доки новий, а здоров я —
доки молодий.
Здоров'я — найбільший маєток. Без здоров'я нема щастя.
Здоровий жебрак щасливіший
за хворого багача.
Здоров'я за найбільші гроші не купиш. Загоїться, поки весілля скоїться.
VII
Грім гримить — хліб буде родить.
Зима без снігу — літо без хліба.
Майська роса коням краще вівса.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Синиця пищить — зиму віщить.
Ластівки низько літають — дощу бути.
Прийшов Спас — держи рукавиці про запас.
Літо з дощами — осінь з грибами.
Голуби воркують — тепло віщують.
Мокрий квітень, теплий май —
буде добрий урожай.
Трапляється і такий год, що на день сім погод. Де дуби, там і гриби.
Де лелека водиться, там щастя родиться. Зима багата снігами, а літо — снопами.