Бо важко жити людині бездушній. "Що посієш, те й пожнеш". Що можна посіяти, коли душа - найголовніший скарб, що є у людини, відсутня? Нічого, і пожне ця людина порожнечу навкруги себе. Бо бездушний - це той, хто йде по головах, хто і свою голову застосовує тільки для того, щоб задовільнити себе, і врешті ця людина страждає - колись комусь була потрібна допомога чи просто підтримка, а вона пройшла повз, а колись прийде час, в який цій людині буде потрібна чиясь допомога, але навкруги буде лише пустеля, бо всі її покинули.