В тихому лісі жили два товариші - їжачок та зайчик. Вони були малі ще, але вже завжди разом гралися. За літо вони трохи підросли та подорослішали. Та, незабаром, настала холодна та мокра осінь. Їжачок почав збирати на зиму харчі та заносити їху свою хатинку. А зайчик все грався та сміявся з їжачка, що той тільки працює, а гратися немає часу. Та незабаром осінь закінчилася та настала зима. Все навкруги замело снігом і їжі зовсім вже не було де взяти. Та в їжачка було що їсти, бо він подбав про цеще з осені. А бідний зайчик ледь не плаче, так хоче їсти. Побачив їжачок, що зайчик плаче, та стало йому шкода товариша.Їжачок покликав зайчика до себе в хатинку та нагодував його. Зайчиквибачився перед їжачком, що восени сміявся з нього, та сказав щонаступної осені буде також готуватися до зими заздалегіть.