Я дуже довго вмовляв своїх батьків, щоб ті подарували мені цуценятко. І ось нарешті одного дня, коли я прийшов зі школи мене очікувала несподіванка: біля моєї кімнати стояла коробка з якої визирав мій маленький друг, він дивився на мене ще переляканими очима, але коли я підійшов і взяв його на руки його напруга зникла і він почав мене лизькати. Я був неймовірно радий цьому руденькому диву! Він був ще зовсім маленьким. На його лапках були білі носочки, а сам він був руденьким, навіть трохи схожим на лисенятко. Я вирішив назвати його Шириком, бо був він дуже кудлатим і маленьким, як м"якенький шарик. З того моменту я цілком щасливий, бо в мене з"явився справжній друг та товарищ, з яким я ходжу гуляти, ми навіть уроки робимо разом. Я за ним сам доглядою, тому батьків не доводиться обтяжувати ціма клопотами, я їм дуже вдячний.