Жив був давним давно старенький їжачок,і було у ньго невеличка хатка.Любив їжачок читати і тому був дуже мудрий.Але у їжачка була заповітна мрія яку він не міг здійснити.Дуже хотів їжачок подорожувати,але ні сили ні часу не було.Тому одного разу,читаючи біля своеї хатинки,він побачив юних і молодих мурашок.І зацікавився ,куди вони поспішають.
-Ми дядечку,додому поспішаемо,тому що вже скоро стемніе,а нам ще треба йти та йти.
-Тоді навіщо до так довго затримуватися на гульках?
-А ми,дядечку,не на гульках були,а на горах!
І поспішили мурашки до себе.А старенький Їжачок задумавсь"А може й мені куди сходити?"Та й вирішив що наступного дня піде дподоружувати по світу.
Настав тей день і їжак готовий до пригод рушив у путь.Спочатку було навіть дуже весенло,їжачок йшов та йшов не спиняючись.
Їжачок стомився і дуже захотів пити,але діставши порожню пляшку ,зрозумів що води не мае.Розгублений їжачок почав нишпорити по усіх своїх пляшках але...Розплакався староий, але тут він почув дзюрчання води і підхопивсь, ідучи на звук.Побачивши струмок їжак зрадів і почав пити що було духу..Тоді струмок врятував життя бідному їжаку і с того часу їжак став ще мудрішим і спокійно повернувся до дому.