За якусь хвилину всі розійшлися, і лише очі, сповнені радості, прикипіли до вікна.
Сонце, нежарке, весняне, вийшло з-за обрію.
Я виїхав на дорогу і побачив дуби, старі-престарі.
Липи, крислаті та огрядні, стояли натомлено і важко.
Вітер змітав цілі кучугури снігу, підіймаючи їх догори.