Уявлення про Землю в давнинуУявлення єгиптян, вавилонян, індійців, греків, римлян, слов'ян про Землю. Правильне уявлення про форму Землі склалося в людей не відразу. Давні єгиптяни вважали, шо всю небесну сферу підтримує богиня неба, а Сонце мандрує по небозводу на човні. Жителі Стародавнього Вавилону сприймали Землю як гору, на схилі якої вони жили. З півдня її оточувало море. За їхніми уявленнями, на море спирається тверде небо, по якому рухається Соние. а під землею — безодня. Уночі Соние спускається в цю безодню, а вранці піднімається зі сходу (мал. 3).
Давні індійці уявляли Землю у вигляді опуклого диска, який підтримують чотири слони, що стоять на спині величезної черепахи, а та. у свою чергу. — на змії (мал. 4).
Багато тлумачень щодо форми й руху Землі та Сонця зробили вчені Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Давньогрецький поет Гомер у своїх творах описував Землю як диск, що нагадує щит воїна. над диском була розташована мідна небесна сфера, по якій рухалося Сонце. Давньогрецький учений Анаксімандр уявляв Землю як зріз циліндра. Середину Землі займає суходіл у вигляді круглого острова, оточеного океаном. У середині острова розташований морський басейн, який поділяє острів на дві частини: Європу й Азію. Учений Піфагор. який жив пізніше Анаксімандра. уявляв Землю кулею, шо розмішена в центрі Всесвіту. Давньогрецький учений Арістотель перший звернув vearv на те. що тінь від Землі, яка падає на Місяць під час його затемнення. завжди кругла. Цей факт був доказом кулястості Землі.
Першим висловив думку про те. що не Сонце разом із планетами обертається навколо Землі, а Земля й інші планети — навколо Сонця, учений Лрістарх Саамський, який жив. як і Піфагор та Арістотель. до нашої ери. Проте це припущення в науці того часу не перемогло. Значно пізніше вчений Клавдій Птолемей (II ст. н. е.) створив геоцентричну теорію (учення) будови світу. за якою вважалося, що центром Усесвіту є Земля, навколо якої рухаються маленьке Сонце та планети. Ця хибна теорія проіснувала до середини XVI ст.. коли польський астроном Міколай Коперник довів правдивість геліоцентричної (у перекладі з грецьк.ге.ііос — Сонпе) системи. Тобто центром цієї системи є Сонце, а не Земля.
Слов'янським народам Усесвіт здавався подібним до величезного яйця. Існує міф про Велику матір. Вона народила Землю й Небо та є праматір'ю богів і людей. Уважалося. що Земля знаходиться в середині Всесвіту, як жовток у яйці. Верхня частина жовтка — ие світ живих людей, а нижня частина — це світ мертвих. В інших легендах слов'янських народів ішлося про світове дерево, яке зв'язує між собою нижній світ. Землю та дев'ять небес.
Давні слов'яни-язичники жили в злагоді з природою, поклонялися їй. уважали, шо кожна жива істота має право на життя в гармонії з людиною й природою. Описи території, на якій розміщена сучасна Україна, велися з давніх часів. Перші писемні згадки про природу українських земель і поселень відомі з творів давньогрецьких та арабських авторів. Давньогрецький історик Геродот у V ст. до н. є. відвідав південні землі сучасної України. Пого вразили багаті пасовища та просторі рівнини. У своїй праці "-Скіфія* він описав Причорномор'я, де зазначив, що зима на цих територіях сувора й вода замерзає, а літо холодне й дощове. Геродота Бразилии величні річки: Бори сфен (Дніпро). Тнрас (Дністер). Гіпаніс ( Південний Буг). Танаїс (Дон). Історик зібрав цікаві дані про скіфів, які заселяли ці землі, а також про народи, котрі мешкали на північ від них.
У І ст. н. є. римський учений Пліній Старший описав окремі річки. тварин і рослини сучасної території України.
У II ст. н. є. грецький учений Клавдій Птолемей коротко описав території між Віслою та Доном. На своїх картах він позначив річки й рельєф місцевості.