Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, що розповсюджується переважно серед дітей, з поразкою зіву і загальною інтоксикацією організму.
Причини захворювання. Збудник дифтерії – дифтерійна паличка, носієм якої є хвора людина або людина, що носить інфекцію під час інкубаційного періоду дифтерійної палички, а також протягом деякого часу після одужання. Зараження відбувається через повітря і предмети загального користування.
Прояви дифтерії. Хвороба починається з болю в горлі, підвищення температури, запалення шийних лімфовузлів. У зіві і на задній стінці глотки з’являються групами нальоти жовтуватого кольору, що утрудняють скорочення мускулатури гортані. Може утворитися набряк, що викликає різке звуження гортані і порушення дихання . Можливі ускладнення, що супроводяться розладом нервової і серцево-судинної систем, запаленням легенів.
Після госпіталізації хворого у вогнищі роблять дезінфекцію; за особами, що знаходилися у контакті з хворим, ведуть медичне спостереження, в них досліджують слиз із зіва та носа. У дитячих закладах, відділках та групах, де виявили хворого дифтерією, встановлюють карантин на 7 днів. Необхідно виявити бактеріоносіїв паличок Леффлера, за допомогою бактеріологічного дослідження як серед дорослих, що обслуговують дитячі колективи, так і серед дітей, не допускаючи їх до дитячих закладів. Визначне значення у профілактиці дифтерії має активна імунізація дітей з використанням вакцин АКДП та АДП.