У школі було темно й тихо, бо стояла ніч. Раптом у кабінеті української мови щось зашурхотіло. Це розмовляли префікси з- та с-. Напередодні учні писали контрольну роботу з правопису цих префіксів і наробили багато помилок. Префікси були дуже засмучені цим.
"Треба щось зробити", - нарешті промовив префікс з-, "щоб учні запам'ятали, як нас писати та не робили більше помилок".
"Що ми можемо?", - скаржився префікс с-. "Учні ніяк не можуть запам'ятати літери К, П, Т, Ф, Х, після яких треба писати мене і постійно роблять помилки."
"Я знаю, як їм допомогти!" - вигукнув з-.
Коли школярі наступного дня зайшли до класу, вони побачили, що на дошці хтось написав вірш:
Префікс С- завжди пиши
перед К, П, Т, Ф, Х.
Легко букви вивчи ці
у словах "кафе" та "птах".
Перед іншими пиши префікс "З-".
Вчителька була дуже задоволена, бо діти більше не робили помилок у словах з цими префіксами.