Природа вчить нас розуміти прекрасне.
Любов до рідної країни неможлива без любові до її природи.
К. Г. Паустовський
Якось мені на очі потрапили рядки М. В. Гоголя: «Уся поверхня землі представляється зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів ...». Чи не правда, дивно чарівну картину намалював письменник. Так і хочеться на власні очі побачити подібну красу.
Але давайте зараз оглянемося навколо Як мало на землі залишилося таких незайманих куточків природи, які зберегли свій первозданний вигляд і не піддалися згубному впливу цивілізації. Сторінки Червоної книги відкривають перед нами сумну картину: невблаганно зменшується чисельність мешканців зеленої планети - рослин і тварин. Скільки видів безповоротно пропало з лиця землі. А адже зникнення кожного з них значна втрата для всього людства. Тому що всі вони займали своє місце в життєвій ланцюжку планети. І з втратою однієї ланки може порватися вся ланцюг. Однак негативний вплив людини на природу зросло в наші дні настільки, що навіть за життя одного покоління відчутно змінюється вигляд Землі.
Це дуже сумно, але мені відомі місця, де колись простягався прекрасний могутній ліс з деревами-велетнями і густими заростями трави. Скільки рідкісних рослин можна було побачити там! Це і конвалія, і звіробій, і ряст, які занесені до Червоної книги. Ще там водилися забавні їжаки і боязкуватий зайці. Поряд з лісом протікала широка річка, в якій місцеві жителі ловили рибу. По берегах будували гнізда численні птиці. Тепер же те місце нагадує величезну галявину з безліччю потворних пеньків, з випаленої травою і зростаючими подекуди деревами та чагарниками. А в річці миють машини, кидають у неї всілякий непотріб. В результаті річка обміліла, в ній перестала водитися риба, птахи більше не прилітають на її береги. І цей приклад, на жаль, не єдиний. Страшно навіть уявити, що станеться з нашою природою, якщо люди не перестануть так жорстоко і бездушно поводитися з нею, так безжально губити її.
Ви тільки задумайтеся: почути спів жайворонка, побачити, як переливається місячним сріблом ковила у степу, вдихнути аромати лісу або квітучого лугу, пригорнутися губами до свіжого прохолодного джерела - це чи не найбільша радість у житті людини, найбільший подарунок, який дарує нам природа. А як приємно відпочити ввечері під відкритим зоряним небом, на свіжій, прохолодною траві. І навколо - лише безліч сяючих з темряви іскорок - світлячків. Але з кожним днем така можливість є все рідше і рідше. І не через нашу все зростаючою зайнятості, а через те, що все менше на землі стає місць, де збереглася ця краса.
Але якщо вам все ж пощастило потрапити в такий рідкісний куточок первозданної природи, пам'ятайте: не варто зривати прекрасна квітка - нехай він цвіте для всіх. Віднесіть його в своїй душі. Не заглядайте в гнізда птахів - це їх будинку. Злякавшись, птах може покинути гніздо, залишивши без материнської турботи безпорадних пташенят. Не варто виробляти зайвого шуму, не беріть з собою на природу магнітофони, їх з успіхом можна послухати Дому. І не обов'язково на весь ліс розмовляти між собою: насолодитеся тим коротким спілкуванням з природою, яке подарувала вам доля. І ліс, і звірі, і птахи, і навіть самий крихітний квітка будуть вдячні вам за турботу і увагу.
Охороняти природу - наша головна обов'язок, наше першочергове завдання. Давайте пам'ятати слова Маленького принца з казки Сент-Екзюпері: «Встав вранці, умився, привів себе в порядок - і відразу ж приведи в порядок свою планету».