У Старому Завіті покаяння було тісно пов'язане з жертвоприношенням. Так, на початку людського роду ми бачимо, як жертву приносять праведний Авель, Патріярхи, Ной і Авраам. За часів правління Мойсея Господь Бог дає закон, який визначає, за які гріхи мають приноситися ті чи інші жертви: "Промов до синів Ізраїля так: Коли хтось і згрішить ненароком проти котрої-будь заповіді Господньої і зробить що-небудь, чого не годиться робити, і якщо згрішить помазаний священик, і провина спаде на народ, то за гріх свій, що ним провинився, жертвуватиме Господеві за покуту молодого бичка без вади" (Лев. 4, 1-3). Господь Бог установив особливий день у році для всенародного очищення і покаяння: "Це буде вам установою віковічною: сьомого місяця, десятого дня місяця, маєте вмервтляти самих себе й нічого не робити, чи тубілець, чи чужинець, що пробуває між вами; в той бо день відправлятиметься покута за вас, щоб очистити вас; і будете чисті перед Господом від усіх ваших гріхів. Це день повного спочинку для вас, і ви мусите вмертвляти самих себе: це установа віковічна" (Лев. 16. 29-31). Хоча цього дня в загальній покуті і очищенні бере участь увесь народ, але особливе місце призначене для священика: "Покуту ж відправлятиме священик, що його помазано й висвячено, щоб священодіяв замість батька свого... Він покутуватиме за святиню й за намет зборів, і за жертовник; і за священиків і за всіх людей у громаді робитиме покуту" (Лев. 16, 32-33). Коли люди приносили жертвоприношення, то це не мав бути тільки зовнішній обряд, бо цього було замало. Треба було принести і покаяння свого серця і душі, про що часто забували ізраїльтяни, дотримуючись лише зовнішніх формальностей. Тому пророк Ісая засуджує такі жертвоприношення: "Не приносьте більше пустих дарів! Кадило стало осоружним для мене. Нових місяців, субот і скликання сходин я не можу стерпіти: беззаконня разом з урочистим зібранням" (Іс. 1, 13). Жертвоприношення, яке мало тільки зовнішню форму, пророк Ісая називає пустою жертвою і навіть огидною в очах Божих; Господь відвертається від таких приношень: "Від новомісячних ваших та святкувань ваших відвертається душа моя. Вони для мене стали тягарем, вони мені незносні. Коли ви простягаєте руки ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крови" (Іс.1, 14-15). Поправа життя грішника, правдиве його покаяння, приносили обильні плоди, а саме прощення всіх гріхів, якими б вони не були, очищало: "Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло!... Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна" (Іс.1, 16-18). Господь Бог неодноразово звертався до свого народу, устами пророків і патріярхів напоминав та навертав на дорогу покаяння. Коли народ ізраїльський виступав проти Божого Закону, його сумлінно не виконував, перекручував або занедбував, тоді Господь відвертався від цього народу, даючи його на поталу ворогам, і він попадав у неволю державну і моральну. Господь Бог відкривав перед народом глибину Свого милосердя і прощення яко доброго і люблячого батька: "Відверніться, зречіться ваших переступів, щоб не мати вам більше приводу до гріха. Повідкидайте геть від себе ваші гріхи, що ними ви згрішили супроти Мене, і зготуйте собі нове серце й новий дух. Чого ж бо вам умирати, доме Ізраїля? Мені бо не люба смерть грішника, - слово Господа Бога. Наверніться ж і живіть!" (Єзк. 18, 30-32). Так проповідувалося покаяння у Старому Завіті до приходу Христа Спасителя. Останній пророк Старого Завіту, Предтеча і Хреститель Ісуса Христа Святий Йоан, проповідував покаяння для ізраїльського народу: "Так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрещення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої" (Мр. 1, 4-5). Йоан Хреститель виступав як пророк, вказував людям на їхні гріхи і занедбання і взивав народ до правдивого покаяння: "Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: "Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть"