На міські вулиці швидко опустилася темрява. Засвітилися ліхтарі. Люди поспішають додому з роботи. Діти повертаються зі школи, з другої зміни. А когось батьки забирають з гуртків, з танців, щоб не йшли додому у темряві.Насувається негода. Сонце заходить за хмари, починають зриватися краплі дощу. Я теж спішно повертаюся додому. Ми сиділи з хлопцями у дворі, але стало холодно. Я заходжу додому, а в кімнатах вже зовсім темно. Я вмикаю комп'ютер, заварюю собі чаю. Ну, звичайно, виходжу в Інтернет, перевіряю повідомлення.Батьків ще немає вдома. Сестра після університету десь тиняється. Напевно, сидить у подруги. Адже на вулиці погода не для гуляння. Потрібно зробити уроки, але не хочеться. Хочеться відволіктися від похмурого вечора.Але от вся родина зібралася разом. На вулиці все-таки пішов затяжний дощ. Він буде стукати по віконному склу, навіть коли я ляжу спати. Оголені гілки дерев розгойдуються взад- вперед за вікном. Одинокі перехожі пробігають вулицею, у плащах та з парасольками. Вони поспішають швидше потрапити під дах.У нас вдома затишно та тепло, скрізь горить світло. З кухні доносяться смачні запахи: це мама готує їжу. Скоро нас покличуть на смачну вечерю: пальчики оближеш! Сестра збирає сумку на завтра, на лекції.Тато сидить перед телевізором та п'є каву. Ми з ним розмовляємо. Паралельно я роблю уроки, розв’язую задачи, поклавши зошит на журнальний столик. Цікаво, мене майже не відволікають розмови та телевізор. Я радий, що цей осінній вечір я проводжу з сім'єю, рідними людьми, що всі зібралися вдома.