Кожний з нас коли-небудь робив учинки, про які згодом доводилося шкодувати. Це могло бути дія або навіть слово, сказана зопалу. А от через слово, вчасно не вимовленого вголос, щастя пройшло повз головного героя повести И. С. Тургенєва «Ася».
Н. Н. - молодий, досить забезпечений людина - знайомиться під час подорожі із братом і сестрою Гагиними. Молоді люди швидко знаходять загальну мову й незабаром стають друзями. Ася, сестра Гагина, спершу здається нам дівчиною дивної. Брат говорить, що «у їй серце дуже добре, але голова бідова». Знайомлячись із Асею ближче, ми довідаємося її як чесну, розумну, щиру, чуйну й надзвичайно чутливу дівчину. Вона обов'язково хоче залишити слід у житті, уважає, що «лестощі й боягузтво - самі дурні пороки».
Спілкуючись із незвичайною дівчиною, Н. Н. усе більше привязивается до неї. Довідавшись, що Ася любить його, Н. Н. розуміє: у його серці народжується відповідне почуття. Брат турбується про Асю. Я вважаю, що він має на це все підстави, тому що по-справжньому зрозуміти його сестру можуть деякі. В Асі «жодне почуття не буває вполовину», тому її любов Гагин порівнює із грозою. Н. Н. теж розуміє, що ніякі фальш, нещирість, недовіра неможливі у відносинах із цією дівчиною. Тому він так обережний на побаченні з Асею, боїться скривдити або ранити її обіцянкою, що після, можливо, не зможе виконати. Герой не зрозумів, що дівчині не потрібні були ніякі завірення й обіцянки: вона чекала одного тільки слова. І слова цього він не вимовив, хоча дуже незабаром зрозуміла, наскільки дорога для нього Ася, як він неї любить
Раптове зникнення Асі було застереженням для Н. Н. Незабаром дівчина виїхала. Завдяки незабутній зустрічі з Асею, він, зрозумів, що «у щастя немає завтрашнього дня; у нього немає й учорашнього; воно не пам'ятає минулого, не думає про майбутнє; у нього є сьогодення - і те не день, а мгновенье».