Перший період життя Ярослава Мудрого пов'язаний з боротьбою за київський престол причому з самими найближчими родственнікамі- в тому числі з братами. У битві на Альті в 1018 Святополк (його зведений брат) зазнав нищівної поразки, і Ярослав зайняв київський стіл, але лише після смерті Мстислава (також брата) (1035) Ярослав стає «самовластцем» на Русі. У 1025 року основна діяльність князя пов'язана з просвітою і християнізацією Русі. У 1036-1037 роках у Києві за його наказом були побудовані кріпосні зміцнення («місто Ярослава»), Золоті ворота з надбрамною Благовіщенській церквою, Софійський собор, засновані монастирі святих Георгія та Ірини. Ярославу приписується також складання першого зводу «Руської Правди» При Ярославі Мудрому завершився процес об'єднання під владою київського князя всіх східнослов'янських земель. У 1030-1040-х роках князівські дружини зробив походи на Польщу, Литву, племена ємь. У зовнішній політики Ярослав домігся зміцнення авторитету Давньоруської держави. За його ініціативою новгородський князь Володимир Ярославич у 1043 році зробив похід Русі на Візантію, який втім завершився невдачею. Близько 1050 року київським митрополитом вперше став російський уродженець Іларіон, що відстоював незалежність своєї єпархії від Константинополя. Багато дітей Ярослава були пов'язані сімейними узами з представниками правлячих династій Центральної і Західної Європи. Літописні дані про смерть Ярослава суперечливі; вважається, що він помер 20 лютого 1054, але ця дата заперечується багатьма істориками. Перед смертю Ярослав заповідав київський престол старшому з живих синів, новгородському князю Ізяславу, покарав синам жити в світі. Прізвисько «Мудрий» закріпилося за Ярославом в російській історіографії в другій половині 19 століття.