Твір – роздум про
вчинок людини.
Вчинок Каті
Одного липневого дня ми з Катрусею вирішили піти
у гості до своєї подруги Лесі. У Лесі тоді було День Народження та її мама
сказала, щоб дівчинка забажала любе бажання! Ну іменинниця звісно ж побажала
поїхати на море зі своїми подругами. Батьки виповнили її бажання. І от вже
наступного дня всі збиралися у так звану «відпустку». Всі були так раді. Ще трохи
і ми всі були в чудовому готелі. Як тільки ми приїхали – одразу ж розійшлись по
номерам. Батьки Лесі окремо – а ми з дівчатками окремо. Як тільки розклали речі
– одразу спати(тому, що на годиннику було 23:46). На наступний десь з самого
ранку(десь о 7 годині) пішли купатися! Погода була такою! Жах! Були дуже великі
хвилі! Я добре вміла плавати і пішла у море. Потім звісно пригріло сонечко і
дівчатка теж приєдналися до мене.
Ми
плавали і пірнали у величенні хвилі. Але тут всі раптово вибігли з води. На нас
сунула величезна хвиля. Ми теж побігли. Але тут ми побачили маленьку дівчинку
на надувному крузі. Вона кричала від страху. Ми злякалися! Я й Леся побігли
рятувати її(так як вона була маленька і не дуже далеко від берегу). І підпливши
до неї почали тягти маленьку на берег. Але тут нас потягло нас назад у море. Ну
звісно хвиля, пісок у роті, головою об камінь, рани й порізи, але ми вижили
після цього нападу моря. Та коли ми вийшли на берег до нас підбігли дорослі і
подякували за порятунок.
Потім ми пішли в номер і зустріли Катю. Вона
плакала. Їй було соромно за те, що вона не допомогла бідолашній дівчинці. Я й
Леся почали її заспокоювати. Ми казали, що вона не винна у тому , що не вміє
плавати та злякалася. Після цього разу, ми вже нічого не боялися.
Взагалі то я вважаю, що Катруся не винна у
тому, що не вміє плавати та у тому що злякалася РЕАЛЬНОЇ небезпеки. Вона могла і загинути під час
порятунку тієї маленької дівчинки. Я думаю, що кожен має розраховувати на свої
сили, адже не кожен може витримати таке напруження.Я бажаю всім людям бути доблесними,
справедливими, безстрашними, але й знати на що ти спроможній, а на що ні.