Жiнка за
часiв Шевченка була безправною людиною, яка зазнала гнiту як крiпачка i знущань
у родинi.Катерина”
Одним із кращих творів Шевченка, присвячених жіночій долі, можна вважати поему
«Катерина». У поемі відтворено одну з характерних проблем тогочасного
суспільства — долю збезчещеної дівчини. Уже з перших рядків поет звертається до
дівчат: «Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями…» Далі Шевченко розповідає
про трагічну долю дівчини-покритки, майбутньої матері. . Бідолашна ладна навіть
пожертвувати власним життям, аби врятувати дитину від ганьби.
“Наймичка”
Самопожертва — це риса, яка притаманна багатьом жінкам-матерям у творчості
Кобзаря. Згадаймо хоча б поему «Наймичка». Ганна, мати-одиначка, розуміючи, що.
з нею син буде приречений на злиденне життя, сповнене приниження й страждань,
вирішує підкинути його бездітним літнім людям, а сама наймається до них служницею,
аби хоч так бути ближчою до сина, нехай навіть не маючи права назвати його
власною дитиною й не чути від нього найсо-лодшого слова — «мамо»
Жіночі образи, жіночі долі яскраво зображені не тільки в поемах. Вірш «Сон»
(«На панщині пшеницю жала…») розповідає всього лише про один день із життя
жінки-матері: кріпачка з немовлям на руках змушена ходити працювати на панське
поле, намагаючись хоч трошки часу приділити дитині. Уві сні стомлена мати
бачить свого сина дорослим, щасливим; бачить у своїх снах-мріях, що син працює
не на панському лані, а на власному полі. Та дійсність не залишає місця мріям,
і мати-кріпачка знову повертається до своєї тяжкої праці
Образ Богородиці з поеми
«Марія» постає верхівкою втілення жінки в радощах та горі материнства. У творі
Тарас Шевченко уникає зображення суто містичних сюжетів, замінюючи їх
реалістичними подіями. На думку поета, саме мати — головна вихователька й
учителька добра й любові до людей — це її життєве покликання. Так зображено
Марію — ідеальну, але стражденну матір, через те, що вона — покритка, яку
Йосип, по-батьківськи люблячи, урятував від побиття камінням, одружившись із
нею.
Безталанну долю
украïнськоï матерi-крiпачки поет пiдносить до найвищих висот, вiн схиляється
перед ïï образом, як людство схиляється в поклонi перед образом Матерi Божоï.
Для Т. Шевченка жiнка-матiр - це уособлення i Пречистоï Дiви Марiï, i
матерi-Украïни. Це узагальнюючий образ усiх матерiв. Т. Шевченко вiдштовхувався
вiд iдеалiв, вiд Бiблiï, бо Марiя - символ глибокого й прекрасного материнства,
перед чим поет благовiв усе життя.
Отже, показавши страждання
безправної, хоч i прекрасної жiнки-матерi, поет нiби кличе: “Давайте ж щось
зробимо, щоб не каралася так гiрко людина, мати, вiд якої – все
найпрекраснiше
на землi! Порвiмо кайдани!”
I тодi:
Врага не
буде супостата,
А буде
син, i буде мати,
I будуть
люди на землi